Минулої суботи харьківський Гілель запросив своїх студентів в незабутню подорож світом пивоваріння. Локація була більш ніж атмосферною — легендарний «Старгород». Тут ми не просто слухали сухі факти, а буквально відчули історію на смак. На самому початку нам показали справжній процес створення пива: від відбору інгредієнтів і методів варіння — до тих самих велетенських цистерн, де народжується напій. Гід ділився тонкощами ремесла, а ми слухали, спостерігали та дегустували напій прямо під час розповіді. В кожному ковтку було щось більше, ніж просто смак — частинка історії та традицій. Після офіційної частини на нас чекала ще одна родзинка — гра «Правда чи брехня». Ми сміялися, сперечалися, перевіряли свої знання з історії єврейського народу та пивоваріння, відкривали для себе несподівані факти. Це був момент, коли навчання та розваги зустрілися у найкращий спосіб. Подібні заходи нагадують, що Гілель Харків — це не лише про лекції чи святкування єврейських традицій. Це спільнота, де можна вчитися, сміятися, дружити та знаходити натхнення. Тут народжуються ідеї, зміцнюються зв’язки та зберігається відчуття дому навіть далеко від нього. Щиро дякуємо організаторам за теплу атмосферу, а всім учасникам — за відкритість та енергію. Якщо ти ще не був на подібних подіях, саме час приєднатися. Бо кожна зустріч у Гілелі — це маленька історія, яку хочеться згадувати й переповідати друзям.

Минулої суботи Харків став ареною для нової захопливої події — нашого першого велоквесту. І ми можемо з упевненістю сказати: це було неймовірно! Учасники вирушили в подорож містом, де на кожній зупинці на них чекали цікаві завдання. Вони відповідали на запитання про єврейську історію Харкова, архітектуру та маловідомі факти з життя нашого міста. Кожна правильна відповідь відкривала шлях далі, тож маршрут складався не випадково, а завдяки кмітливості, знанням і командній роботі. Це перетворило поїздку на інтерактивну пригоду, де поєдналися азарт, навчання і справжній дух відкриттів. Атмосфера була особливою: сміх, підтримка одне одного, спортивний драйв і натхнення від того, що рідне місто відкривається з нових ракурсів. Для багатьох учасників день став не просто активним відпочинком, а можливістю заново закохатися в Харків — з його історією, красою і унікальними місцями. Цей велоквест став лише першою ластівкою. Цього разу ми зробили кілька зупинок, але вже плануємо масштабніший маршрут, нові завдання та ще більше несподіваних точок. Наступний квест обіцяє бути ще яскравішим і насиченішим, тож радимо слідкувати за нашими анонсами, аби не пропустити можливість долучитися.

Наші зустрічи «Піцца з традицією» завжди надзвичайно атмосферні та пізнавальні. Кріс дуже оригінально підійшла до теми Першого й Другого Храму, зануривши нас у події, які відбувалися на території Ізраїлю в ті часи. Вона поділилася не просто фактами — ми мали змогу “прочитати” завуальовані послання, ніби збережені з минулого. У цих посланнях звучали голоси людей, які жили у періоди обох Храмів, їхні надії, тривоги та віра. Ми разом занурилися в історичний контекст, розібралися, що відбувалося в ті періоди, що об’єднувало обидва Храми, і чому ця тема залишається актуальною й сьогодні. Після дискусії ми підсумували, як змінився світ єврейського народу між часами Першого й Другого Храму. Для багатьох з нас ця зустріч стала справжнім відкриттям: ми освіжили пам’ять, заповнили прогалини, відновили хронологічну послідовність подій. А іншого разу ми вирушили у захопливу подорож єврейською міфологією — світом, де легенди оживають, а символи набувають особливого сенсу. Ми згадали про Левіафана — гігантського морського змія, що уособлює хаос. Про загадкову Ліліт, яка у стародавніх оповідях стала символом свободи та непокори. Познайомилися з Дибуком — непосидючим духом, здатним вселитися у людину, та з Големом, створеним із глини для захисту, але який виявився небезпечним для свого творця. Кожен із цих образів — не лише персонаж, а й дзеркало людських страхів, бажань і віри. Ми розбирали, як стародавні легенди пояснювали світ, і чому ці сюжети досі надихають книги, фільми та мистецтво. Дякуємо всім, хто був із нами та ділився враженнями.

Музичний квіз в харківському Гілелі цього разу вийшов справжнім вибухом емоцій та креативу! Ми представили нові тематики та нестандартні завдання, які змусили учасників згадати не лише улюблені хіти, а й найтепліші моменти дитинства. Деякі рубрики повернули нас у безтурботні роки, викликавши щирі усмішки та хвилю приємної ностальгії. Енергія у залі була на максимумі — ми змагалися, сміялися та кайфували від процесу. Після кількох захопливих раундів визначили переможців, які заслужено отримали свою порцію оплесків. А завершили вечір особливою ноткою — затишною Авдалою. У світлі свічки, в колі друзів та однодумців ми провели теплий, душевний ритуал, що символічно підвів підсумок нашого тижня та зарядив на нові звершення. Дякуємо кожному, хто був поруч, за вашу енергію, сміх і любов до музики. Ви робите ці миті незабутніми!

В харківському Гілелі пройшов не просто майстер-клас, а справжній творчий ритуал. Ми поринули в процес, забувши про «можна» й «не можна», про страх помилитися. Неважливо, мав хтось досвід чи ні — у кожного вийшов свій неповторний витвір. Соня була поруч з усіма: підтримувала, підказувала, надихала, йшла поряд з кожним. Ніхто не залишився наодинці з глиною — і це було особливо тепло. Ми не тільки творили — ми відпочили душею, зняли внутрішні затиски й відкрили щось нове про себе. Це була перша частина нашої творчої подорожі. Уже за тиждень ми зустрінемося знову — щоб розфарбувати наші глиняні шедеври та вдихнути в них завершення. Дякуємо всім, хто був із нами сьогодні — ви зробили цей вечір по-справжньому живим. До зустрічі за тиждень — буде ще яскравіше

Цей шаббат став одним із тих вечорів, коли все складається ідеально — без зайвого шуму, зате з глибоким змістом і справжнім затишком. До харківського Гілеля завітали друзі з Київа, і їхня присутність одразу наповнила простір теплом, новими розмовами та тим особливим відчуттям спільності, яке складно описати словами, але легко впізнати, коли воно поруч. Після традиційної шаббатньої частини вечір набув нового ритму — ми плавно перейшли до імпровізованого онегу. Балкон, який ми нещодавно облаштували для літніх зустрічей, перетворився на справжній оазис: гірлянди, пледи, тиха розмова... і гітара. Коли з’явилась можливість, Юра зіграв кілька композицій, і в цю мить все ніби стало на свої місця: музика, тиша, голоси друзів поруч. Ми співали, сміялись, ділились думками — і ловили той рідкісний стан, коли нічого не хочеться змінювати. Це був той самий теплий простір, де легко бути собою. Простір, у який хочеться повертатись. Дякуємо кожному, хто був із нами цього вечора. І окрема вдячність нашим київським друзям — за відкритість, легкість і справжню присутність.

Вечір вівторка гілелевці Харкова провели за розмовами про справді важливі речі. Цього разу ми познайомилися ближче з постаттю Теодора Герцля — ідеолога сучасного сіонізму, чий Перший Сіоністський конгрес став поворотним моментом у єврейській історії. Ми не просто слухали — ми проживали цю історію. Учасники розділились на команди, створили власні політичні партії, сформулювали позиції та вийшли на дебати. Такий формат дозволив подивитися на події зсередини — очима не стороннього глядача, а активного учасника. Дискусії вийшли емоційними, змістовними й дуже живими. Кожен зміг висловити свою думку, побудувати аргументи, відчути себе частиною великої ідеї. Дякуємо всім, хто був із нами цього вечора — за включеність, щирість і цікаві думки. Саме з таких вечорів починаються великі зміни

Ранок неділі харківські гілелвці провели неспішно,в затишному колі, щоб трохи зупинитись, видихнути й побути в контакті з собою та один з одним. Учасники працювали з метафоричними картами, через які відкривали нові грані власної ідентичності, емоцій та досвіду у зв’язку з єврейською спільнотою. Це була не просто розмова — це був простір тиші, глибини та чесності. Хтось відкрив у собі ніжність, хтось — питання, на які давно не було часу. А хтось просто дозволив собі бути. Ранок, який залишив після себе тепло. Дякуємо, що створили його разом із нами.

Неймовірні волонтери харківського Гілеля та Kharkiv Volunteer Community активно підтримують добрі справи й творять зміни разом.
Свято для дітей, організоване ЕКЦ «Бет Дан», стало чудовим проєктом для застосування наших навичок і вмінь. Інтерактивні локації, аквагрим, фотозони, веселі ігри, подарункові бокси та дискотека з аніматорами — день, сповнений емоцій, щастя й драйву.
Разом із БО «Файта» ми допомогли розвантажити та відсортувати велику партію гуманітарної допомоги для лікарень: ліки, медзасоби, гігієна. Усе — щоб необхідне якомога швидше потрапило до медзакладів.
А ще ми завітали до друзів у денному центрі в межах проєкту «Спільний хід». Разом із підопічними Хеседа вирушили в захопливу подорож уяви завдяки настільній грі Dixit — справжня арттерапія, що об’єднала серця та розкрила нові грані спілкування.
На іншій зустрічі цього ж проєкту грали у «Бізнес по-Харківськи» — версію Монополії з місцевим колоритом. Торги, будівництво імперій, кредитні кризи — справжнє випробування на стратегію, швидкість думки й почуття гумору.
Дякуємо кожному волонтеру, хто дарує свій час, серце і частинку себе заради інших. Разом — змінюємо світ!

Цього Шабату в Харкові сталося дещо особливе — до нас завітала сама Одеса! Ну майже. Бо на наш харківський Шабат приїхали гості з одеського Гілелю, і привезли із собою те, що не передається ні через Zoom, ні Новою поштою — справжній одеський вайб. А тих, хто не зміг приїхати — ми роздрукували! Так, буквально. Портрети наших друзів були з нами, і їхня присутність відчувалась майже фізично. Ми куштували легендарний форшмак, говорили з одеським акцентом, уявляли чайок, море й Привоз, вечеряли по-єврейськи й сміялися так, що аж тремтів посуд. Все як треба. Після Шабату Аня провела для нас міні-екскурсію одеським сленгом — виявилось, що багато слів родом з їдишу, і тепер ми знаємо, що "шлимазл", "цимес" і "шикса" — це не просто жарти з інтернету, а частина нашої культурної спадщини. Це була тепла, жива зустріч, у якій Харків на один вечір став трошки Одесою. І якщо ти думаєш, що "одеський вайб" — це про море, то ні. Це про людей, тепло, іронію, смачну їжу й щирі єврейські серця. Дякуємо всім, хто був із нами. До нових зустрічей — може, вже в Одесі?