ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНОГО "ГІЛЕЛЯ"
"Гілель" був створений 1924 року заради благородної мети - зберегти єврейську цивілізацію, передавши її до рук майбутніх поколінь. Завдяки завзятій праці кількох поколінь єврейських студентів "Гілель" виріс із невеликої організації з офісом у Champaign, штат Іллінойс у всесвітній рух зі штаб-квартирою у столиці США. "Гілель" допоміг дітям іммігрантів знайти своє місце в єврейській громаді Америки, "Гілель" допоміг студентам подолати прояви відкритої дискримінації в кампусах університетів, "Гілель" давав можливість молодим євреям бути разом із народом Ізраїлю під час тяжких випробувань та великих перемог, "Гілель" стояв біля витоків і залишається активним учасником єврейського ренесансу в країнах колишнього Радянського Союзу, "Гілель" знаходиться в центрі єврейського життя молоді по всьому світу. "Гілель" є для хлопців "другим будинком", місцем, де вони можуть розвиватися як особи і як євреї. Дідусі та бабуся сьогоднішніх гілелівців приходили до "Гілелі" з тими ж надіями, побоюваннями, питаннями та амбіціями, з яким приходять студенти 21-го століття. "Гілель" дозволяє зберегти та зміцнити необхідну для збереження єврейського світу наступність поколінь.
Батько-засновник "Гілеля" Рабин Бенжамін Френкель, будучи протягом двох років равином у Храмі Сінаю в Champaign, побачивши життя трьохсот єврейських студетів Університету Іллінойса зрозумів, що у цього покоління американських євреїв назрів внутрішній конфлікт між аемріканською діяльністю та їх єврейством. Заручившись підтримкою єврейського лідера Ісаака Куна (Isaac Kuhn), Френкель на базі своєї програми, що працювала в університеті Іллінойсу, створює постійно діючу організацію, робота якої перекладається на професійні рейки. Тоді ж організація отримує свою назву - "Гілель", що було в усіх відношеннях надзвичайно вдалим вибором. У пошуках підтримки Френкель звертається до організації "Бней Бріт" і знаходить її. І вже в 1924 році "Гілель" відкривається в університеті штату Вісконсін, в 1925 в Огайо, в 1926 в Мічигані. 1927 року трагічно помирає від ендокардиту раббі Френкель. Йому було лише 30 років. На зміну йому приходить раббі Луїс Манн (Louis Mann), а через п'ять років у 1933, залишивши свою посаду декана історичного факультету університету штату Іллінойс Абрам Л. Шахар, стає першим в історії національним директором, який став займатися виключно діяльністю "Гілеля". Будучи чудовим адміністратором Шахар активно співпрацює з єврейськими організаціями, знаходить нові джерела фінансування. "Гілель" у цей період із культурного, соціального та релігійного центру стає організацією, що пропонує також єврейську освіту, яку на той час дуже рідко можна було отримати в академічних навчальних закладах. У ці роки "Гілель" завойовує авторитет не лише серед студентів, а й в академічних колах та керівництва університетів, у роки коли до єврейського ставилися дуже насторожено. "Гілель" по праву пишався тим, що його заняття відвідували і не єврейські студенти, які прагнули краще дізнатися про культуру та традиції іншого народу, до розуміння та добрих відносин між студентами незалежно від їх віросповідання. Незважаючи на економічну депресію "Гілель" продовжував зростати та розвиватися. Зусиллями Шахара до 1935 року було вже 11 "Гілелей", а до 1939 - 20. У п'ятдесяти кампусах, де не було "Гілелей", працювали викладачі-консультанти, які вели різні єврейські програми.
З початком Другої Світової війни "Гілель" не залишився осторонь проблем європейського єврейства. У 1939 році розпочинає роботу програма для біженців з Європи. "Гілель" допомагає адаптуватися молодим людям, змушеним тікати від переслідувань та війни. У 1940 перші 64 студенти з Європи змогли здобути вищу освіту завдяки підтримці "Гілеля". У цьому року керівництво " Гілелем " на 34 року приймає раббі Альфред Йошпе. Програма продовжує свою роботу після війни. "Гілель" співпрацює з сіоністською молодіжною організацією "Авука" та збирає кошти для "Об'єднаного Єврейського призову". З вступом у війну Сполучених Штатів, у співпраці З "Єврейською благодійною радою" "Гілель" організує програми із соціальної та релігійної підтримки десятків тисяч єврейських призовників у 144 кампусах. В 1942 відкривається перше представництво "Гілеля" за межами США в університеті Квінс в Онтаріо, Канада. А в жовтні 1945 року в Гавані - столиці Куби. У серпні 1946 року 57 викладачів та 53 студенти "Гілеля" збираються на свою Першу літню конференцію в таборі на півночі штату Нью-Йорк.
П'ятдесяті ознаменувалися бурхливим зростанням. До кінця десятиліття працювало вже понад 200 "Гілелей" та представництв по всій Америці. Крім соціальних, культурних та релігійних програм, "Гілель" пропонував також заняття з інтересів. Протестні шістдесяті виявилися непростим періодом. За словами директора "Гілеля" Іллінойса Едварда Філда: "У період коли молодь протестує проти естеблішменту, "Гілель" асоціюється у неї з цим самим естеблішментом". у 60х-70х "Гілель" розвиває нові напрямки та програми: за підтримкою радянських євреїв, які переїжджають до Ізраїлю, євреїв з Ефіопії. Скорочення бюджету у 80-х призвело до того, що до 1988 року майбутнє "Гілеля" бачилося дуже невизначено.
У 1988 "Бней Бріт" запрошує на роботу 37-річного юриста та декана Yeshiva University Річарда М. Джоела (Richard M. Joel), поставивши йому завдання щодо відродження "Гілеля". Будучи людиною з боку, він бачив ті проблеми, які були не видно зсередини. Раббі Вільям Рудольф, тоді заступник директора міжнародного відділу згадує: "Ми розуміли, що "Гілель" вимагає налаштування, Річард бачив, що йому потрібна реконструкція". Відродження "Гілеля" отримало додатковий імпульс з виходом результатів дослідження єврейського населення США (National Jewish Population Survey), за результатами якого лише невелика кількість молодих євреїв одружується з віросповіданням і не виховує своїх дітей євреями. Це шокувало американську єврейську громаду і тому що 85 відсотків єврейської молоді навчається у коледжах та університетах "Гілель" став природною та закономірною відповіддю на цю ситуацію. Річард М. Джел розгорнув масштабну діяльність, співпрацюючи зі спонсорами та єврейськими організаціями. Девід Л. Біткер з Детройта послужив своєрідним мостом між Єрейськими Федераціями і "Бней Бріт", раббі Герберт Фрідман представив "Гілель" Полу Чернеру з Чикаго, Луїсу Берліну з Майамі і Нілу Моссу з Коламбуса. Партнерами "Гілеля" стають Барі Левайн із Філадельфії, Чак Ньюман із Ен-Ерборб, Еллі Кац із Південної Флориди та Майкл Рукін із Бостона. "Гілель" приваблює все більше класних професіоналів, розробляють нові принципи роботи, діяльність стає більш системною. У цей час була розроблена нова емблема - слово " Гілель " на івриті як мов полум'я.
Особливу роль на новому етапі діяльності відіграла підтримка Чарльза та Лінн Шустерман та їхнього сімейного фонду та Американського Єврейського Об'єднаного Розподільного комітету "Джойнт". За їхньою підтримкою Міжнародний "Гілель" в особі раббі Йоссі Гольдмана відкриває перший "Гілель" у колишньому Радянському Союзі. Це сталося 1994 року в Москві. Потім "Гілель" з'являється у Санкт-Петербурзі, Києві, Тбілісі, Харкові, Мінську та ще 21 місті Росії, України, Білорусі, Молдови, Грузії, Азербайджану та Узбекистану. У міжнародну сім'ю "Гілеля" вливається потужний потік молоді з величезним потенціалом та своєю неповторною особою, даючи новий імпульс розвитку "Гілеля" у всьому світі. З рук Річарда М. Джоеля керівництво "Гілелем" приймає Авраам Інфельд. Під його керівництвом "Гілель" продовжує розвиватись. Залишившись на посаді Почесного Президента у 2006 році, він передав кермо влади Вейну Файєрстоуну. У 2007 році "Гілель" у країнах колишнього СРСР відзначив свою Бар Міцву.
У 2012 році кермо влади Міжнародним "Гілелем" прийняв Ерік Фінгерхат. Використовуючи свій багатий досвід політика, у тісній співпраці з бізнесменами, політиками та громадськими діячами, Ерік Фінгерхат і очолювана ним команда, розробили стратегічний план розвитку "Гілеля", що заклав потужний фундамент, головна мета якого допомогти студентам гідно впоратися з викликами. "Гілеля" як найбільша міжнародна єврейська студентська організація. У 2020 році біля керма організації став Адам Леман, який до цього обіймав посаду організаційного директора Hillel International. На протяжении четырех лет Адам управлял персоналом, финансами и программами Hillel International для достижения амбициозных целей глобального проекта Hillel's Drive to Excellence.
