Вміння творити — одна з унікальних людських чеснот. Створити щось там, де ще вчора не було нічого, вкласти у це своє бачення, ідею, натхнення — ну хіба це не справжня магія? Саме такий магічний, творчий вечір відбувся цієї суботи одразу після Авдали. Майстер-класи з розпису хамси, плетіння функціонального виробу у техніці макраме та створення «промовистих» літніх браслетів, які ми привезли з Шабатону, розквітчали наше дозвілля тут і зараз. Особливо зворушило те, як любов і побажання доброго тижня лунали не лише у теплих авдальних обіймах, а й проходили червоною ниткою крізь кожен виріб. Фраза, що нагадує про близьку людину, вплетена у бісер. Щось корисне, зроблене власноруч для рідних. Розмови про все на світі, поки руки зайняті справою. Це надихає. І по-справжньому об’єднує/

«Життя на дві війни» - ще одна сильна зустріч у рамках “Лекції на барі”! Щиро любимо цей проєкт і кожного разу впевнюємось, що він вартує всіх зусиль. Ввечері, 11 червня, у затишній атмосфері Leobar у Києві, ми знову говорили про серйозне. Про те, що болить. Про досвід, який формує. Про життя на тлі війни - одразу в двох країнах. Захід, організований організаціями «Натів» та «Гілель Київ», зібрав молодь, якій важливо не лише слухати, а й розуміти, відчувати, переосмислювати. Спікером цього разу ми запросили Марка Довева, Голову представництва «Натів» в Україні, людину, яка знає зсередини що таке жити в умовах постійного конфлікту. Він поділився досвідом життя між двома війнами: в Ізраїлі та в Україні. Марк говорив про адаптацію, страх, звички виживання та силу, яка народжується з кризи. Про те, як обидві країни - попри біль - вчаться бути гнучкими, інноваційними, людяними. І найголовніше - що кожен із нас може винести з цього досвіду. Обговорення після лекції перетворилося на живу, щиру розмову - не про геополітику, а про нас самих. Ну і звичайно, атмосфера бару зіграла на руку, не хотілось взагалі пускати в себе негатив, хотілось розслабитись в колі друзів. Дякуємо всім, хто прийшов, слухав, питав, рефлексував. Ми продовжуємо говорити про важливе. До наступної «Лекції на барі»!

Hillel Kyiv разом з партнерами приготували дещо особливе! У Білій Церкві пройшов волонтерський захід разом з Volunteer Community Hillel Kyiv в рамках проекту Food Security! Це була тепла подорож, де було спілкування, творчість, підтримка та єврейські традиції — усе, що наповнює серце. Ми завітали в гості до місцевої єврейської громади та нового Єврейського ліцею імені родини Шрайбера. Кладемо руку на серце - ліцей просто чудовий. Там створені всі умови для всебічного розвитку дітей, що дасть їм великі можливості для майбутнього. У самій програмі в нас було: знайомство з традиціями, зустрічі з психологами, волонтерство, творчість та справжній сімейний відпочинок. Для кожного віку були свої опції: дорослі творили на кухні, готували гарячі обіди та випікали хали для волонтерської розвозки. Діти та підлітки були на розвиваючих заняттях з мадрихами, де проводили досліди, брали участь в майстер-класах, проводили час на свіжому повітрі та дивились єврейські мультфільми. Доки батьки пекли хали, діти розмальовували для них дощечки, які поїхали разом у наборі на допомогу. Вважаємо, що такі міні-подорожі надзвичайно важливі, адже громади знайомляться між собою, створюють нові звʼязки та волонтерять разом. А ще, гарячі обіди, які ми готували у школі, відразу поїхали по родинам, їх ше встигли довезти теплими. Хіба не чудо?

У вівторок ми зібралися в Гілелі на останню арт-терапію цього сезону, яку провела наша чудова Даша. Цей вечір був про рефлексію, вдячність і відчуття дому. Ми відповідали на глибокі й важливі запитання — але не словами, а фарбами:
«Моє відчуття, коли я вперше потрапив у Гілель»
«Які люди стали для мене справжньою знахідкою»
«Що я хотів би залишити наступному поколінню гілелівців»
Кожну емоцію ми вкладали в малюнок — і передавали його іншому. Так кожне полотно проходило через кілька рук, перетворюючись на колективний портрет гілелівця, який створювали разом. Це було дуже душевно, чесно й по-справжньому про нас. Про те, що ми тут не просто відвідуємо програми — ми творимо спільноту, де кожен залишає свій слід. Дякуємо кожному, хто прийшов і поділився частинкою себе. І особлива подяка — Даші за тепло, сенси й фарби

Цього Шабату в Харкові сталося дещо особливе — до нас завітала сама Одеса! Ну майже. Бо на наш харківський Шабат приїхали гості з одеського Гілелю, і привезли із собою те, що не передається ні через Zoom, ні Новою поштою — справжній одеський вайб. А тих, хто не зміг приїхати — ми роздрукували! Так, буквально. Портрети наших друзів були з нами, і їхня присутність відчувалась майже фізично. Ми куштували легендарний форшмак, говорили з одеським акцентом, уявляли чайок, море й Привоз, вечеряли по-єврейськи й сміялися так, що аж тремтів посуд. Все як треба. Після Шабату Аня провела для нас міні-екскурсію одеським сленгом — виявилось, що багато слів родом з їдишу, і тепер ми знаємо, що "шлимазл", "цимес" і "шикса" — це не просто жарти з інтернету, а частина нашої культурної спадщини. Це була тепла, жива зустріч, у якій Харків на один вечір став трошки Одесою. І якщо ти думаєш, що "одеський вайб" — це про море, то ні. Це про людей, тепло, іронію, смачну їжу й щирі єврейські серця. Дякуємо всім, хто був із нами. До нових зустрічей — може, вже в Одесі?

Вже традиційна зустріч психоклубу, де разом із Поліною Березюк з центру «Ор Шалом» гілелевці Одеси говорили про те, що не вимірюється оцінками в табелі — про самооцінку. Розбиралися, звідки вона береться, хто на неї впливає та як вона формує наші стосунки, вибори й здатність досягати цілей. Учасники працювали з метафоричними картами й виконували письмові практики, які допомогли побачити себе з нового боку, почути свій внутрішній голос і краще зрозуміти власні установки. Було глибоко, щиро й дуже підтримуюче. Дякуємо всім, хто був поруч і створив атмосферу довіри та відкритості

Чим може здивувати карткова гра про Єрусалим? Та ще й настільки, що за нею можна просидіти кілька годин з чашкою кави! Саме так пройшов вечір гілелевців Дніпра у кавʼярні з захопливою грою Jerusalemix у стилі four-of-a-kind, яка знайомить з Єрусалимом через архітектуру, релігію, культуру, музеї, парки, брами Старого міста та інші унікальні риси найвідомішого міста Ізраїлю. Ми грали, вчилися, сміялися й обговорювали, як ідентичність, памʼять і традиція вплітаються в сучасність. Це був вечір, коли Єрусалим став трохи ближчим — незалежно від того, хто з нас там бував, а хто тільки мріє поїхати. Не пропускайте наші наступні зустрічі — та наступного року, все ж таки, в Єрусалимі