За звичними фасадами знайомих будівель ховається незнана історія — та, про яку ми завжди хотіли спитати, але рідко наважувались. Екскурсія, що відбулася в рамках проєкту «Дніпро єврейський: Пам’ять, Ідентичність, Спільнота» за підтримки Joint Ukraine, допомогла привідкрити завісу часу й зануритися у спогади доби Катеринослава. Разом із Колею Буланним ми відкривали імена, що належать не лише до загальноміської, а й до єврейської історії міста. Говорили про видатних особистостей, відомих як у Дніпрі, так і далеко за його межами. Завдяки старовинним листівкам згадували, яким був міський ландшафт, і відкривали мистецьке бачення, що стоїть за такими буденними локаціями, як «Сільпо» біля парку Глоби, магазин тканин «Європейка», будівля банку та інші знайомі місця, повз які ми щотижня проходимо дорогою до Гілелю. Наступного разу ми продовжимо маршрут і зануримось в історії тих, хто суттєво вплинув на розвиток Дніпра й допоміг сформувати його таким, яким ми його знаємо сьогодні. Слідкуйте за анонсами — буде цікаво!

Невеликий дощ не завадив нашому другому Jewish Brunch у рамках проєкту «Дніпро єврейський: Пам’ять, Ідентичність, Спільнота» (за підтримки Joint Ukraine). У цей знаковий вечір ми говорили про переламний момент у житті нашого міста та громади. Ведучим зустрічі став Реувен Камінецький — син головного рабина Дніпра та регіону Шмуеля Камінецького й ребецн Хани Камінецької. Він поділився родинними спогадами про переїзд із Нью-Йорка до ще пострадянського Дніпра — незнайомого, неоднозначного, але спраглого до змін. На початку 90-х років єврейська громада Дніпра була доволі неструктурованою. Прибуття рабина Шмуеля Камінецького стало важливим етапом у її становленні: було закладено основи інституційного розвитку, налагоджено міжнародні зв’язки з єврейськими центрами за кордоном, а Дніпро поступово сформувався як один із ключових осередків єврейського життя в регіоні. Ми слухали історії, ставили запитання, впізнавали знайоме в минулому. І водночас — відчували щось значно більше. У цей липневий вечір особливо гостро відчувалося: ми — не просто учасники подій, а одна велика родина. Попереду ще багато цікавих розмов та пізнавальних зустрічей. Слідкуйте за анонсами та долучайтеся!

Літо — улюблена пора для подорожей і цього разу дослідницька мандрівка львівських гілелевців привела їх у Сокаль. Колись тут вирувало життя єврейської громади, процвітала хасидська традиція, а в місті діяла друкарня. Дослідники побували біля збереженої синагоги, що досі стоїть у центральному парку — колишній єврейській дільниці Сокаля. Поруч знайшли мацейви — єврейські надгробки з кладовища, якого вже не існує. Місцеві жителі з великою повагою зносять знайдені мацейви до синагоги, зберігаючи зв’язок із минулим. Мандрівники прогулювались містом, роздивляючись будинки з довоєнною архітектурою, в яких, ймовірно, колись жили єврейські родини. Говорили про феномен штетлу і важливість пам’яті. А в другій частині подорожі — байдарковий сплав по мальовничому Західному Бугу. Природа, сміх і навіть несподіваний дощ зробили цей день по-справжньому незабутнім. Це була подорож про спадщину, гідність і єдність. Дякуємо всім, хто був із нами.

Атмосферна веранда в "Hummus Bar", смачні кошерні страви та непересічна оповідь про єврейське минуле нашого міста — таким запам’ятається перший Brunch у межах проєкту «Дніпро єврейський: Пам’ять, Ідентичність, Спільнота» за підтримки Joint Ukraine. Нашим спікером цього разу став Авраам Йосиф Іцхак Каршенбаум — харизматичний лектор та видатна особистість у сфері культурного розвитку "Менори". Ми перенеслися в Катеринослав столітньої давнини, відкрили для себе невідомі сторінки з життя єврейської громади та поговорили про постаті, які формували її обличчя. Пан Каршенбаум не просто розповідав історію — він допоміг її відчути. Чим відрізнялись повноваження та роль «казенного» і «духовного» равинів? Кого з діячів Катеринослава добре пам’ятають і дуже поважають у сучасному Ізраїлі? І чому в міських архівах того часу зазвичай питали про віросповідання людини, а не її національність? Усе це ми дізнавалися — з чудовими доповненнями та можливістю поставити запитання.

Вечір вівторка гілелевці Харкова провели за розмовами про справді важливі речі. Цього разу ми познайомилися ближче з постаттю Теодора Герцля — ідеолога сучасного сіонізму, чий Перший Сіоністський конгрес став поворотним моментом у єврейській історії. Ми не просто слухали — ми проживали цю історію. Учасники розділились на команди, створили власні політичні партії, сформулювали позиції та вийшли на дебати. Такий формат дозволив подивитися на події зсередини — очима не стороннього глядача, а активного учасника. Дискусії вийшли емоційними, змістовними й дуже живими. Кожен зміг висловити свою думку, побудувати аргументи, відчути себе частиною великої ідеї. Дякуємо всім, хто був із нами цього вечора — за включеність, щирість і цікаві думки. Саме з таких вечорів починаються великі зміни

ЄСКЦ «Гілель» в Одесі та ГО «Одеський центр дослідження Голокосту» разом із Project Kesher Ukraine за підтримки «Джойнт» (JDC) відкрили в Музеї геноциду «Територія Пам'яті» виставку «Жінки, які пережили Голокост» у рамках проєкту «Історії в історії». Експозиція присвячена історіям жінок, які вистояли під час нацистських переслідувань у Другій світовій війні. Унікальний простір для діалогу, відчуття, історій покоління, цікаві історичні відомості та жіноча сила — це все про цю унікальну подію. Гості також переглянули документальний фільм, який висвітлює життєвий шлях жінок, що пережили Голокост. Також було декілька станцій, де в поєднанні історії, творчості та почуттів усі могли виразити власну думку, поділитися емоціями та поставити питання представникам старшого покоління. Дякуємо нашим чарівним дівчатам-ведучим Владі, Юлі, Даші, Марі, Лізі та всім, хто до нас доєднався! Це історії не тільки про виживання. Це історії про втрату тіла, голосу, права бути собою. Про те, як жінок позбавляли жіночності – мрій, інтимності, турботи про інших. І про те, як попри все вони залишалися живими. Жінками. Людьми

Деякі люди відчувають дощ, інші — просто намокають. Ми відкрили сезон Шабатів просто неба — з травою під ногами, сміхом у повітрі та відчуттям справжньої присутності. Цього вечора ми створили атмосферу теплого пікніка з друзями: ігри у колі, мозкокрутний твістер, свіжа зелень навколо та золотисте сонце на заході. Навіть легкий дощ не зіпсував настрій — він став частиною магії. Разом ми зустріли шабат під шатром дерев, відчули зв’язок із природою і згадали: час з близькими — це найцінніше. Тут і зараз. Просто неба. Із серцем.

Всі ми знаємо про багато єврейський професій, наприклад рабин, сойфер або ж шойхет. А чи знаєте ви, що існували (а може і досі існують) професійні бідняки? Гілелевці Харкова обговорювали найпопулярніші та найнеочікуваніші професії, котрі причисляються до єврейських. Чому вони потрапили в цей список та який вигляд мають зараз? Ну звісно ми створили свої анкети на LinkedIn! Це був порив творчості, бо хтось став професійним шадханом, хтось моелем, а хтось ювеліром. Дякуємо кожному, хто прийшов!

25 травня Hillel Tbilisi у співпраці з Hesed Eliahu організував яскраве та активне святкування Лаг ба-Омер, зібравши єврейську спільноту всіх поколінь на день, сповнений радості, змагань і живого спілкування. Захід відбувся в Jewish House, де на гостей чекали дружні чемпіонати з настільного тенісу, баскетболу, стрільби з лука та інших ігор. Активності на будь-який смак створили атмосферу веселощів, залученості та дружнього суперництва. Кульмінацією програми стало традиційне барбекю, яке об’єднало всіх за смачним вечерею на свіжому повітрі, додавши вечору затишку та справжнього святкового настрою. Лаг ба-Омер став чудовою нагодою зміцнити зв’язки всередині спільноти, насолодитися теплою компанією та відзначити свято в сучасному, живому форматі, залишаючись вірними традиціям.

Весна в харківському Гілелі справді яскрава: ми не тільки відзначаємо важливі свята, а й заглиблюваємось у зміст традицій, історію та культуру єврейського народу. В ці дні ми зібралися на ізраїльський шабат, присвячений річниці Незалежності Ізраїлю. На учасників чекали захоплюючий квіз, найпопулярніша ізраїльська їжа і, звісно, тепла шабатня атмосфера. Ми дізнавались нове і відчували справжню єдність. Під час освітньої зустрічи «Піца з традицією», присвяченої Йом Ацмаут, учасники занурились у багатовікову історію єврейського народу, простежили шлях від землі Ханаану до сучасного Ізраїлю. Поговорили про сіонізм, причини його виникнення та значення і краще зрозуміли, що ж таке Незалежність. Не обійшлось і без наших улюблених шабатніх зустрічей із грою Brain Labs — несподіваною, динамічною, веселою. Ми завжди раді збиратись великою компанією, де є місце для сміху, відкриттів і дружби. Лаг ба Омер став ще однією важливою темою весни. Учасники досліджували сенси свята через формат умовного музею, ставили запитання, ділилися думками та шукали нові форми святкування. Студенти запропонували свої проєкти — і це було дуже надихаюче! Ми вдячні кожному, хто був з нами. Разом ми не просто святкуємо, а творимо спільноту — теплу, розумну, живу.