Цей шаббат став одним із тих вечорів, коли все складається ідеально — без зайвого шуму, зате з глибоким змістом і справжнім затишком. До харківського Гілеля завітали друзі з Київа, і їхня присутність одразу наповнила простір теплом, новими розмовами та тим особливим відчуттям спільності, яке складно описати словами, але легко впізнати, коли воно поруч. Після традиційної шаббатньої частини вечір набув нового ритму — ми плавно перейшли до імпровізованого онегу. Балкон, який ми нещодавно облаштували для літніх зустрічей, перетворився на справжній оазис: гірлянди, пледи, тиха розмова... і гітара. Коли з’явилась можливість, Юра зіграв кілька композицій, і в цю мить все ніби стало на свої місця: музика, тиша, голоси друзів поруч. Ми співали, сміялись, ділились думками — і ловили той рідкісний стан, коли нічого не хочеться змінювати. Це був той самий теплий простір, де легко бути собою. Простір, у який хочеться повертатись. Дякуємо кожному, хто був із нами цього вечора. І окрема вдячність нашим київським друзям — за відкритість, легкість і справжню присутність.