Бабин Яр – місце пам’яті близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. 29 вересня 1941 року тут відбулась одна з найбільших масових страт в історії України, коли нацисти розстріляли майже 34 тисячі євреїв Київа. Саме ця подія стала символом «Голокосту від куль». Також жахливою сторінкою історії стала і Куренівська трагедія. Це техногенна катастрофа, що сталася в Києві 13 березня 1961 року, коли потужний селевий потік із Бабиного Яру крізь прорвану дамбу затопив Куренівку й призвів до численних жертв.
Сьогодні, за тиждень після Дня памʼяті жертв Бабиного Яру та у день Посту Гедалії, гілелевці Київа майже 3 години гуляли парком, розглядали старі та нові меморіальні обʼєкти, дізнавались повну історію цього місця. З цікавого: «Бабиним Яром» це місце стало називатись лише у 15-ому столітті і зараз самого «яру» майже не існує, його повністю знищили за довгі роки. Сьогодні це Національний історико-меморіальний заповідник і майже на кожному кроці знаходиться якась мистецька інсталяція. На алеях звучать імена розстріляних жертв, відкрилась неймовірної краси деревʼяна Синагога у формі книги, стоїять відомі на всю Європу «дзеркальне поле» та «стіна Плачу», яку колись спроектувала Марина Абрамович. Наразі розробляються нові арт-проєкти та деякі з них вже будуються на очах. Це справжній доказ того, як мистецтво стає гарним способом зберегти памʼять та пробратись до нашої душі.
У нас вийшло пройти шлях від трагедії до надії, і, пообіцявши берегти памʼять про страшні події, впевнились, що життя триває. Щиро радимо за можливості побувати в Бабиному Яру, непоспішаючи пройтись доріжками та побути зі своїми думками сам-на-сам. Все заради того, щоб більше - ніколи.